Марина Рибалко. Подорож туди, де сніг. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2013. – 272 с.
Що буде, якщо мріяти про казки? Якщо мріяти від усього серця, можна у казку потрапити. Тільки чи сподобається тобі та мандрівка в інший світ і та казка? А ось щодо цього ніхто не дасть ніяких гарантій.
Подорож «Туди, де сніг» – це насамперед подорож до самого себе. Це подорож кожного з героїв цієї фентезійної історії.
Музичну збірку “Світло моєї душі” подарував поціновувачам пісенної творчості, виконаних гарними голосами, в оздобі красивої музики та змісту, веб-портал “Жінка-українка”. Погодьтеся, коли заходить мова про сучасні пісні, що їх крутять у радіо- і телепросторі, у більшості випадків це не те, чим можна розрадити душу. І річ не в тім, що на теренах нашої благодатної землі бракує талановитих авторів чи виконавців. Швидше навпаки. Проте, керуючись не зрозумілими для більшості, проте завченими, як “Отче наш”, законами шоу-бізнесу, нам нав’язують “продукт”, що “падає на вуха”, не обтяжений занадто складним словесним змістом, та й виконують його безголосі хлопчики-дівчатка чи особи невизначеної статі.
(за віршами Іванни Стеф’юк)
З творчістю Іванни Стеф’юк я знайома багато років (хоча час, як відомо, відносний). І впродовж цих років я переконалася у тому, що кожна нова поезія чи оповідання не залишають мене байдужою. Цей автор не приїсться і не набридне. А це все тому, що коли читаєш вірші, зовсім не потрібно слідкувати за римою, логікою чи змістом. За всіма цими літературними категоріями не дивишся тому, що авторка сама створює образ, інколи – предметний, до якого, здавалося б, можна доторкнутися, а частіше духовний – відчуття, які закодовано поміж слів, вони постають у картинці, яка ще довго зберігається у пам’яті.
Читаючи вірші Іванни, інколи розумію, що падаю у прірву, просто довіряюся рядочкам, а вони шаленим вихором мене підхоплюють і несуть за собою. І це падіння не є чимось поганим, навпаки − воно дарує відчуття польоту, і часто завершується приземленням у м’які пір’їни.
Олександр Зубченко. Перемагаючи долю. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2014. – 560 с.
«Перемагаючи долю» – перша частина пригодницької трилогії. Дія відбувається у 17-му столітті, коли українські землі ділили між собою польські пани і татарсько-турецькі загарбники. Це час пробудження країни перед Визвольною війною Богдана Хмельницького, та й сам майбутній великий гетьман невдовзі з'являється на сторінках твору. Але головний герой не Хмель, а двоє братів, розлучених татарами.
Ольга Рєпіна. Рецензія на дитячу книгу Оксани Радушинської «Зелен-день, або Чарівні русалчині коралі».
Радушинська О.П. Зелен-день, або Чарівні русалчині коралі: Пригодницько-казковий роман. − Тернопіль: «Навчальна книга Богдан», 2013 р. − 180 с.
Якщо ви хочете, щоб ваші діти
були розумні,
читайте їм казки.
Якщо ви хочете,
щоб вони були
ще розумнішими,
читайте їм ще більше казок.
З вами траплялося таке: усмішка на вустах, сльози в очах – одразу? І так від обкладинки до останньої крапки. Це так зі мною.
На обкладинці квіти – півники, улюблені з дитинства, наче повіяло знайомим ароматом, ніжним, гіркуватим. Вишукані квіти, які ростуть в простісіньких українських селах поряд з городиною. Ось і ти, Таню, така проста українська дівчина і така вишукана поетеса – як ті іриси, що даруєш.
Катерина Штанко. Дракони, вперед! – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2014. – 272 с.
Дракони бувають різні, але чи хто бачив «грушевого дракона»? А такі теж бувають. Виростити такого дракона можна з кісточки чарівного дерева. Але казка починається не з дракона, хоча він і допомагає її розповідати, залишаючи на полях книги кумедні коментарі.
Михась Вербицький був ботаніком, так-так, справжнім ботаніком, але не тим, кого залюбки засміють однокласники, а справжнім шанувальником усього живого, особливо рідкісних рослин. І тому немає нічого дивного, що Михася привабила дослідна ділянка у ботанічному саду.
На цій ділянці ростуть усі казкові рослини, які тільки можна вигадати: червоняста квіточка, молодильні яблука, ірландський ельфовик, яра верба, яку так полюбляють зелені прялі, і найбільш таємниче – драконяче дерево.
27 листопада у залі Центральної міськрайонної бібліотеки міста Мукачево, відбулася презентація першої збірки поезії Валентини Попелюшки (Бурлака-Жук), присв'яченій річниці Революції Гідності.
Незважаючи на мороз за вікном, у залі було тепло та затишно. І не тільки гостинні стіни гріли присутніх. Щира віршована сповідь авторки, повний зал дячних слухачів, дружньо-родинна атмосфера, теплі слова привітань та подяки. Серед гостей поетеси були і її колегині з громадського об'єднання «Союз українок», і друзі по перу з місцевого літоб'єднання «Рідне слово», рідні та друзі, а також мукачівці, які прийшли познайомитися з Валентиною Попелюшкою.
Тема Голодомору складна, бо про такі сумні теми важко розповідати юному читачеві, особливо коли чорні сторінки історії можуть безпосередньо стосуватися роду і такого недавнього минулого.
Герої повісті Еліни Заржицької – Марічка і Петрусь – ще дуже юні, але розумні діти, які подорослішали завчасно. І це природно, бо біди і випробування проявляють людей, показують, які вони насправді, і дуже рано вчать робити вибір і бути відповідальними. З кимось із них юний читач пройде шлях довжиною в рік, наче минаючи сходинки страшного лиха.
Прокинутися від сну безпам'ятства, вшанувати справжніх героїв, які виборювали право на існування нашого народу, допомагає книга відомого на Київщині краєзнавця Євгена Букета «Іван Бондаренко: останній полковник Коліївщини», що побачила світ у видавництві «Стікс» у серії «Життєписи». В ній автор не лише зібрав і впорядкував розпорошену далеко за межами України унікальну інформацію про свого земляка-запорожця, уродженця села Грузьке Макарівського району Івана Бондаренка-Чалого, який після страти Залізняка і Гонти очолив повстання, а й розвіяв міфи про нього.
Рецензія на роман Світлани Талан «Розколоте небо»
Розколоте небо: роман / Світлана Талан. − Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2014.
«Тепер, коли ми навчилися літати
по повітрю як птахи,
плавати під водою як риби,
нам не вистачає тільки одного:
навчитися жити на землі
як люди»
Бернард Шоу
Будь-яка казка чи легенда має неабияке значення для виховання підростаючого покоління. І скільки вже існує людство, вони не втрачають свого образно-художнього впливу на формування світогляду, моралі, творчої уяви, манери оповіді й збагачення словникового складу як дітей, так і дорослих. То ж і не випадково високохудожня народна казка користується особливою популярністюй любовю широкої аудиторії хх шанувальників, віками успадковується як дорогоцінний скарб духовної культури українського народу.