Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Сонячна Міла
У Києві відкриють персональну виставку живопису Миколи Бригинця «Стоїть гора високая»
Жовтень 15, 2026 - 23:10 — perohanych
16 жовтня в Києві відбудеться відкриття персональної виставки живопису Миколи Бригинця «Стоїть гора високая». Експозицію представить бібліотека імені М. Гоголя Централізованої бібліотечної системи Голосіївського району столиці.
Микола Бригинець – київський художник, ліричний пейзажист, чиї картини важливо не так осмислювати, як відчувати. У його творчості особливе місце посідають пейзажі, що передають красу природи, її настрої та емоційну глибину.
Початок заходу о 17:30 за адресою: Київ, вул. Велика Васильківська, 136. Вхід вільний.
Також на сайті "Еліта" можна прочитати інтерв’ю з художником, яке підготувала письменниця Міла Сонячна.
"У прийдешнє" – світ побачила нова поетична збірка Міли Сонячної
Серпень 28, 2026 - 17:44 — perohanych
Вийшла друком нова, вже сьома, збірка поезій Міли Сонячної під назвою "У прийдешнє". Обкладинку видання прикрасила картина Миколи Бригинця. Обсяг книжки становить 132 сторінки.
Збірка складається з трьох розділів, які розгортаються у декілька тематичних циклів. Кожен із них – це щира, тонка й прониклива історія ліричної героїні. Поезія Міли Сонячної вирізняється серед сучасних літературних голосів особливою атмосферою. У ній відчуваються аромати літнього гербарію, пізньої осені, мед та чорнобривці з маминого городу.
Авторка дбайливо й чутливо прописує найтонші порухи людського серця, створюючи вірші, що стають справжнім листям подорожника для душевних ран.
Її поезія зваблює...
Липень 5, 2026 - 20:29 — perohanych
Будь ласка, столик на двох: збірник творів / Міла Сонячна. Київ : Автограф, 2019. 207 с.
Усе було підготовлено до традиційного написання передмови: вірші прочитано, обмірковано, набуто необхідного аналітично-критичного натхнення, увімкнено комп’ютер і вже набрано заголовок — «Передмова»... Чомусь подумки фрази вибудовувалися ваговиті, академічно-стримані, насичені літературознавчою термінологією й сухі та тверді наче прострочені бублики. Водночас якась інтуїція підказувала: ну не можна інтимну лірику увібгати в прокрустове ложе літературного аналізу: порівняння, епітети, гіперболи, асонанси, епіфори, метафори, анафори та інші всілякі
«-фори»... Щось не так. За цією безликою черствістю можна втратити важливе. Не знаю що, але вкрай важливе...
