Еліта: Жінка-УКРАЇНКА

Віктор Васильчук. Між коханням і війною: роман для широкого кола читачів – Біла Церква: Час Змін Інформ, 2026. – 248 стор.

Часто (ой, дуже часто!) ловлю себе на думці, що нічого на цьому білосвіті  не відбувалося б, якби н існувало почуття любовності у всіх його вимірах. Бо ж таки по-своєму стали невіддільними закоханість особистості у ріднокрай і в родину та інтимність почуттів.

І цей взаємозв’язок (хочемо того чи ні) відображає література розмаїттям виражальних форм. Оскільки на цю тему можна довгенько теоретизувати, висловлюючи різні думки, то волію зупинитися тільки на романтиці. Тим паче, що не треба шукати текст для підтвердження розмірковувань – на робочому столі з’явився роман «Між коханням і війною» Віктора Васильчука з Коростеня на Житомирщині.

З автором книжки, про яку піде мова, познайомилася зовсім нещодавно. Під час нашої розмови він багато говорив саме про свій роман. Навіть занадто багато. Зізнаюся, спершу така його впевненість у власному творі викликала в мене певну настороженість. Та коли взялася за читання, зрозуміла, чому Андрію Неруському так хочеться, щоб про написане ним чули, а головне – читали.

«Еґоїст» – це книга, яка запрошує до роздумів кожного, хто бодай раз будував стосунки, кохав, втрачав чи намагався зрозуміти себе й іншу людину. Автор пропонує власне бачення природи людських взаємин. Це бачення подекуди дискусійне, подекуди провокативне, але завжди таке, що спонукає мислити.

Можливо, це лише моє читацьке відчуття, але серед численних філософських роздумів автора я побачила одну особливо важливу думку про те, що здорові стосунки мають сенс лише тоді, коли жінка і чоловік є рівними у своїх правах, свободі вибору та відповідальності. Хіба ж насправді не так?! А ще сподобалося, що саме жінка посідає важливе місце в авторській концепції, де вона не як другорядна героїня чи об’єкт чоловічого кохання, а як повноцінна особистість, яка має право бути почутою, приймати рішення і залишатися собою.

«Краще один раз злетіти соколом у небо,
аніж вічно жити в  ярмі».

Руслан Трач

Кожен раз, коли відвідуємо виставки, поринаємо у світ емоцій, відчуваємо красу, тепло навколишнього світу, гордимось  талантами кожного митця. 

Так можемо сказати і про   виставку фотографа, поета, митця, громадського діяча, блогера, захисника України  Руслана Трача, яка на початку червня відкрилася в Косівському музеї народного мистецтва та побуту Гуцульщини. 

У двох виставкових залах глядачі поринули у світ фотохудожника. Перед нами — широка панорама  світлин, книги, альбоми та журнали, у яких надруковано або його роботи, або інтерв’ю з ним; а також військові нагороди і колекція Русланових барток, кожна з яких має свою назву і свою історію.

Пейзажі Р.Трача відтворюють  настрій та емоції, вони відкривають для глядачів красу  природи, дозволяють відчути подих   Карпатських гір, стежками яких  він мандрував.

Лілія Гудзь

Рано-ранесенько, коли світ іще дрімає в прохолодній тиші, першими прокидаються дрібненькі росинки. До сходу сонця вони вмивають личка кожній квіточці, купають усяку травинку і напувають із мініатюрних кухликів пташок і комашок.

У тюльпановій чашечці мешкала з подружками невгамовна росинка на ім’я Руся. Понад усе на світі крихітка любила танцювати. Від ранку до вечора, миючи квіткові чашечки, вона спостерігала за бабками та метеликами, за бджілками та кониками і переймала кожний рух, кожне па, щоразу вигадуючи новий танок.

– Дорогенька, та тобі потрібно до Снігової Школи Танцю! – спостерігаючи за краплинкою, мовила якось бджілонька Кася. – Ти кружляєш, немов сніжинка!

Лілія Гудзь

Колись давно всі птахи світу мешкали в райському саду. Веселим щебетанням вони славили Бога, красою і добром наповнювали небо. І ось одного дня вирішив Господь відправити птахів на землю, аби навчили вони людей молитися, славити життя й радіти кожному світанку.

Покликав Небесний Отець пернатих і запитав, про які таланти кожен мріє, який дарунок хоче понести до людей.

– Мрію жити там, де завжди сонячно і тепло, – застрибав на гілочці барвистий папуга. – Де багато солодких фруктів, де білі піски і прозорі води! Подаруй мені, Боже, шматочок раю на землі!