«Грибник з колиски» – так називає себе письменник, поет, журналіст і військовослужбовець Сергій Пантюк. Любов до тихого полювання він успадкував від прабабусі та мами, а нині ділить це захоплення з дружиною Тетяною Шептицькою.
У відвертій і напрочуд живій розмові Сергій Пантюк розповідає про свої улюблені гриби, родинні «лісові» секрети, місця, яких не видає навіть друзям, грибні страви, творчість і те, чому похід до лісу може стати справжньою терапією. Є в розмові й гумор, і воєнний досвід, і роздуми про природу та людину.
А ще Сергій жартує: «Пора ставати коучем у цьому напрямку і проводити велелюдні вебінари».
У Національній бібліотеці України для дітей відбулося особливе дитяче свято – презентація нової книжки Лілії Гудзь «Різдвяні мандрівки маленького мишеняти» та п’ятиріччя її соціально-книжкового проєкту «Чарівний разок маминих казок». Казкова зустріч зібрала у бібліотечній залі Національної біліотеки України для дітей стільки юних читачів, що дорослим гостям довелося буквально шукати вільні місця.
Злагоджена робота авторки та бібліотекарів стала однією з важливих складових успіху святкового дійства. Співведучою зустрічі була Жанна Новицька. Разом із Лілією Гудзь вона допомагала тримати ритм заходу, залучати дітей до активностей і створювати ту особливу атмосферу, завдяки якій презентація перетворилася не просто на розповідь про нову книжку, а на справжню казкову подорож.
Лілія Гудзь – дитяча письменниця, казкарка, для якої зустрічі з маленькими читачами давно стали невіддільною частиною творчості. За п’ять років активної літературної роботи вона видала чотири книжки казок, проїхала з ними понад 14 тисяч кілометрів і провела понад 500 зустрічей, учасниками яких стали понад 30 тисяч українських дітей.
Друге видання книжки Тетяни Майданович «Світла й Сонця перемога» відтепер відкрите для загалу в електронному форматі. Читачі отримали вільний доступ до повного макету видання — від обкладинки й форзаців до текстів та біографічних матеріалів. Матеріали можна безкоштовно переглядати, роздруковувати та поширювати, що дозволяє суттєво розширити аудиторію книги, незважаючи на обмежений друкований тираж у реаліях війни.
Цифрова версія стане цінним ресурсом для бібліотек, шкіл, педагогів, батьків та всіх, хто опікується патріотичним і гуманістичним вихованням дітей. Завдяки електронному формату видання продовжує долати бар'єри та знаходити шлях до кожного читача, сприяючи формуванню свідомої та духовно багатої молоді.
Найкращий подарунок на Різдво: оповідання для молодшого та середнього шкільного віку/Васильчук В. – Житомир: ФОП Гембарський О. П., 2026. – 104 с.: іл.
Упевнений, що найліпше про художній твір розповість він сам, незалежно від того, до кого звернений: до дорослих читачів чи наймолодших поціновувачів красного письменства. Ще раз подумалося про це, коли перечитав «Найкращий подарунок на Різдво» Віктора Васильчука – цікавого мовця слів (так іноді називають літераторів), який оприлюднив чимало творів для різних вікових групи читачів.
На останньому наголошую невипадково. Текст написаного свідчить, що найпершим сприймачем ословленого будуть діти, хоча літеростій зацікавить і дорослих.
20 серпня по 13 вересня у ЦСМ «Білий Світ» експонуватиметься виставка графіки Василя Шандра «#наші_пейзажі». Художник досліджує механізм виникнення простору: момент, у який лінія і пляма перестають бути позначками й починають читатися як місце.
Відкриття виставки відбудеться 20.08 о 18:00
Виставка триватиме до 13.09
Адреса: Київ, вул. Євгена Чикаленка, 21а
Розклад роботи галереї: ср-нд – 11:00-19:00; пн-вт – вихідні. Вхід вільний
Читачі добре знають Інну Ковальчук за її глибокою поезією, яка торкається найпотаємніших струн душі, за елегантними перекладами з болгарської та македонської, за її затишними казками для дітей та захопливими оповідями про Київ. Вона лауреатка численних престижних премій (зокрема ім. Павла Тичини, ім. Василя Мисика, ім. Михайла Коцюбинського, ім. Катерини Мандрик-Куйбіди) та членкиня міжнародних письменницьких спільнот.
Але справжнє мистецтво слова полягає в тому, щоб у найважчі часи вміти дарувати людям світло. Збірка гумору «Сміховишуки» стала саме таким ковтком свіжого повітря і для цивільних читачів, і для наших бійців на фронті. Про те, як народжується доброзичлива усмішка, чому писати гумор часом легко, а часом відповідально, та чого чекати від нової книжки «І сміх, і гріх», ми поспілкувалися в цій щирій і теплій розмові.
Віктор Васильчук. Між коханням і війною: роман для широкого кола читачів – Біла Церква: Час Змін Інформ, 2026. – 248 стор.
Часто (ой, дуже часто!) ловлю себе на думці, що нічого на цьому білосвіті не відбувалося б, якби н існувало почуття любовності у всіх його вимірах. Бо ж таки по-своєму стали невіддільними закоханість особистості у ріднокрай і в родину та інтимність почуттів.
І цей взаємозв’язок (хочемо того чи ні) відображає література розмаїттям виражальних форм. Оскільки на цю тему можна довгенько теоретизувати, висловлюючи різні думки, то волію зупинитися тільки на романтиці. Тим паче, що не треба шукати текст для підтвердження розмірковувань – на робочому столі з’явився роман «Між коханням і війною» Віктора Васильчука з Коростеня на Житомирщині.
З автором книжки, про яку піде мова, познайомилася зовсім нещодавно. Під час нашої розмови він багато говорив саме про свій роман. Навіть занадто багато. Зізнаюся, спершу така його впевненість у власному творі викликала в мене певну настороженість. Та коли взялася за читання, зрозуміла, чому Андрію Неруському так хочеться, щоб про написане ним чули, а головне – читали.
«Еґоїст» – це книга, яка запрошує до роздумів кожного, хто бодай раз будував стосунки, кохав, втрачав чи намагався зрозуміти себе й іншу людину. Автор пропонує власне бачення природи людських взаємин. Це бачення подекуди дискусійне, подекуди провокативне, але завжди таке, що спонукає мислити.
Можливо, це лише моє читацьке відчуття, але серед численних філософських роздумів автора я побачила одну особливо важливу думку про те, що здорові стосунки мають сенс лише тоді, коли жінка і чоловік є рівними у своїх правах, свободі вибору та відповідальності. Хіба ж насправді не так?! А ще сподобалося, що саме жінка посідає важливе місце в авторській концепції, де вона не як другорядна героїня чи об’єкт чоловічого кохання, а як повноцінна особистість, яка має право бути почутою, приймати рішення і залишатися собою.
Будь ласка, столик на двох: збірник творів / Міла Сонячна. Київ : Автограф, 2019. 207 с.
Усе було підготовлено до традиційного написання передмови: вірші прочитано, обмірковано, набуто необхідного аналітично-критичного натхнення, увімкнено комп’ютер і вже набрано заголовок — «Передмова»... Чомусь подумки фрази вибудовувалися ваговиті, академічно-стримані, насичені літературознавчою термінологією й сухі та тверді наче прострочені бублики. Водночас якась інтуїція підказувала: ну не можна інтимну лірику увібгати в прокрустове ложе літературного аналізу: порівняння, епітети, гіперболи, асонанси, епіфори, метафори, анафори та інші всілякі
«-фори»... Щось не так. За цією безликою черствістю можна втратити важливе. Не знаю що, але вкрай важливе...
«Краще один раз злетіти соколом у небо,
аніж вічно жити в ярмі».
Руслан Трач
Кожен раз, коли відвідуємо виставки, поринаємо у світ емоцій, відчуваємо красу, тепло навколишнього світу, гордимось талантами кожного митця.
Так можемо сказати і про виставку фотографа, поета, митця, громадського діяча, блогера, захисника України Руслана Трача, яка на початку червня відкрилася в Косівському музеї народного мистецтва та побуту Гуцульщини.
У двох виставкових залах глядачі поринули у світ фотохудожника. Перед нами — широка панорама світлин, книги, альбоми та журнали, у яких надруковано або його роботи, або інтерв’ю з ним; а також військові нагороди і колекція Русланових барток, кожна з яких має свою назву і свою історію.
Пейзажі Р.Трача відтворюють настрій та емоції, вони відкривають для глядачів красу природи, дозволяють відчути подих Карпатських гір, стежками яких він мандрував.
Сьогодні Хрусь і Шумка залишилися вдома самі. Літо наближалося до кінця, тож у дорослих мишок була сила-силенна роботи. Вони збирали останній урожай з полів і садів, старанно наповнювали комірчини, щоб їжі вистачило на всю довгу зиму.
Малі мишенята любили прокидати під солодкий запах маминого сніданку. Це так приємно, коли ще під ковдрою ховається сон, а дрібненького носика вже лоскочуть млинчики і какао, або гречані канапочки з липовим чаєм.
Цього ранку Хрусь, як не чекав, та ні млинчики, ні какао, ні канапочки з маслом під ковдру не зазирнули.