Головна

​Дмитро Щириця — композитор, дослідник музики та фольклору

Дмитро Олексійович Щириця (народився 15 липня 1976 року в Києві) — український композитор, музикознавець і фольклорист, кандидат мистецтвознавства, доцент. Працює науковим співробітником Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України, викладає на кафедрі композиції, інструментовки та музично-інформаційних технологій Національної музичної академії України. Є членом Національної спілки композиторів України та входить до правління її Київської організації.

Любов до музики сформувалася ще в дитинстві. Дмитро виріс у родині науковців: його батько був геологом, а мати — математичною лінгвісткою. Перші кроки у творчості зробив у Київській дитячій музичній школі № 5 імені Левка Ревуцького, де навчався композиції у Михайла Чембержі. Пізніше вдосконалював композиторську майстерність під керівництвом Михайла Старицького.

У 1994 році закінчив диригентсько-хоровий факультет Київського державного музичного училища імені Рейнгольда Глієра. Згодом здобув освіту на композиторському факультеті Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського, завершив асистентуру-стажування у класі професора Євгена Станковича та аспірантуру академії.

Професійний розвиток продовжив за кордоном. У 2009 році став стипендіатом програми Gaude Polonia Міністерства культури і національної спадщини Польщі, навчаючись у професора Александра Ласоня в Катовіце. Брав участь у міжнародній мистецькій резиденції DAR у литовських Друскінінкаї (2013), а також як викладач — у майстеркласах «Європейське ательє студентів з композиції» в Софії (2017).

У 2019 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Творчість Едгара Вареза: взаємодія традиційного та креативного» за спеціальністю «Музичне мистецтво».

Наукові інтереси Дмитра Щириці охоплюють сучасну українську та світову академічну музику, український музичний фольклор, зокрема кобзарську традицію та народну епіку. Він є автором численних наукових праць, присвячених музиці ХХ століття, серед яких особливе місце займають дослідження творчості французько-американського композитора Едгара Вареза.

Як композитор Дмитро Щириця належить до Київської композиторської школи. Його творчий доробок охоплює симфонічні, камерні та хорові твори, написані, зокрема, на поезію Григорія Сковороди, Павла Тичини, Василя Симоненка та інших українських авторів.

Його музику виконували провідні українські колективи й виконавці, серед яких Національний академічний симфонічний оркестр України під орудою Володимира Сіренка, Національний ансамбль солістів «Київська камерата», Академічний естрадно-симфонічний оркестр України, камерні хори «Хрещатик» і «Софія», а також вокальний ансамбль солістів «Благовість».

Твори композитора звучали на авторитетних фестивалях сучасної академічної музики, зокрема «Київські музичні прем’єри», «Київ Музик Фест» та «Форум музики молодих».

Вагоме місце у професійній діяльності Дмитра Щириці займає робота у складі журі мистецьких конкурсів і премій. Він очолює журі Міжнародного інтернет-конкурсу юних композиторів Junior Impreza, був головою журі Х Всеукраїнського фестивалю-конкурсу української академічної музики «Класик-проєкт» пам'яті Юлія Мейтуса (2026), є членом журі низки всеукраїнських і міжнародних конкурсів композиторської творчості. З 2020 року очолює комітет з присудження премії імені Віктора Косенка.

Поєднуючи композиторську творчість, наукову діяльність, викладання та дослідження української музичної спадщини, Дмитро Щириця є одним із помітних представників сучасної української академічної музичної культури.

Творчий доробок:

  • Камерні та симфонічні твори, серед яких: «Sinfonia brevis» для симфонічного оркестру (2001), «Голоси» для камерного ансамблю (2004, ред. 2005), «Після лірики» для кларнета і фортепіано (2004, ред. 2025), «Sinfonia Melancholia» для камерного оркестру (2007), «Чарівна примара весни» для двох скрипок, альта, віолончелі та фортепіано (2009), «Симфонічні нотатки» для симфонічного оркестру (2011), «To see more» для камерного ансамблю (2013), «Дніпромузика» для камерного ансамблю (2021), «Концертна увертюра» для симфонічного оркестру (2021), «Contra tenebris» для контрабаса та фортепіано (2024), «Колискова для небесних воїнів» для симфонічного оркестру (2025);
  •  Твори для хору з супроводом: «Диптих» на слова Тараса Шевченка для мішаного хору та фортепіано (2006), «Різдво (Коляда)» для жіночого хору та інструментального ансамблю (2007); 
  • Твори для мішаного хору a`cappella: «Ви знаєте як липа шелестить…» (2017), «Гаї шумлять» (2019), «Триптих» (2023) на слова Павла Тичини, «О дражайше жизні время» («Ми тебе зовсім марнуєм») на слова Григорія Сковороди (переклад Валерія Шевчука, 2022), «Минуле не вернуть» на слова Василя Симоненка (2026); 
  • Серія дитячих творів для фортепіано, а також для дитячого хору та фортепіано («Руханка», «Де ростуть горіхи» на слова Павла Щириці (2025); 
  • Фортепіанні твори, зокрема: «Український етюд» (2020), «Відблиски» (2026) та інші.

Композитор Дмитро Щириця та його учні: музичний інтерактив»

Дмитро Щириця Український Етюд