15 липня, у День Української Державності, у Музей Авангарду відкрилася перша посмертна виставка українського художника Євген Ситнянський, життя і творчість якого були трагічно обірвані сталінськими репресіями.
Експозиція представляє творчу спадщину митця в широкому контексті українського мистецького середовища 1920–1930-х років і повертає до культурної пам’яті ім’я одного з представників покоління Розстріляного відродження.
Особливого значення події надає те, що Євген Ситнянський є прадідом Галини Дюговської — членкині Національної спілки художників України, яка продовжує традиції українського образотворчого мистецтва та докладає зусиль до збереження пам’яті про свого видатного предка.
«Краще один раз злетіти соколом у небо,
аніж вічно жити в ярмі».
Руслан Трач
Кожен раз, коли відвідуємо виставки, поринаємо у світ емоцій, відчуваємо красу, тепло навколишнього світу, гордимось талантами кожного митця.
Так можемо сказати і про виставку фотографа, поета, митця, громадського діяча, блогера, захисника України Руслана Трача, яка на початку червня відкрилася в Косівському музеї народного мистецтва та побуту Гуцульщини.
У двох виставкових залах глядачі поринули у світ фотохудожника. Перед нами — широка панорама світлин, книги, альбоми та журнали, у яких надруковано або його роботи, або інтерв’ю з ним; а також військові нагороди і колекція Русланових барток, кожна з яких має свою назву і свою історію.
Пейзажі Р.Трача відтворюють настрій та емоції, вони відкривають для глядачів красу природи, дозволяють відчути подих Карпатських гір, стежками яких він мандрував.
19 лютого традиційно розпочалася тиха акція «Ангели пам’яті» із вшанування Героїв Небесної Сотні, яку ініціювала й організовує вже восьмий рік поспіль українська співачка, громадська діячка Анжеліка Рудницька.
– Сюди нікого ніхто не примушує йти. Я пишу в соціальних мережах, що акція знову відбудеться. І люди в містах й селах, в Україні й за кордоном, відгукуються, збираються, – говорить Анжеліка Рудницька.
І справді, на акції не звучать “солодкі” гасла, і не майорять політичні прапори. Але щороку в центрі столиці збираються учасники подій на Майдані, мистці, кияни, гості міста, й розвішують скрізь білих паперових янголів, в знак шани, вдячності…
20 грудня 2018 року в Києві відбувся концерт, присвячений дню народження добровольця російсько-української війни Василя Сліпака. 20 грудня йому мало б виповнитися 44 роки. 29 червня 2016 року Василь загинув від кулі снайпера під Дебальцево.
Феномен Василя Сліпака
Унікальність Василя Сліпака визначається декількома чинниками.
Він мав дар співу, і той талант був своєрідний, «бароковий», бо Васильміг співати і контртенором, і баритоном. Колеги по сцені відзначають не лише фаховість та оригінальність В. Сліпака як співака, а й його артистизм та емоційність.
Походив зі Львова, але останні 19 років жив і працював у Франції. Співав у Паризькій національній опері, мав успішну сольну кар’єру у Європі.
Вíкна сьогодні ридають свічками,
Світло від них неспокійне, тремтливе –
Пам’яті біль не вгасає з роками,
Правда не гоїть болючі надриви.Правда дозує ковтками отрути,
Як забирали останнє, шакáли –
Розумом це неможливо збагнути,
Бо не орда, а “свої” убивали.Борщ із кропиви, відрóсток калини,
Жолудь торішній, морозом прибитий…
Тут без хрестів вимирали родини,
Цвіт українства, міцний, працьовитий.
На старому ослінчику – винесла вранці із сіней –
моя бабця сидить – аж до смерку, до смерті сидить…
І пригадує рік тридцять третій – тримає насіння,
що спасінням їй стало – продовжило наш родовід.
Розриває мовчанку сусідка – гукає з-за тину:
- Галю, знову твої забарилися? Довго сидиш…
А бабуся – ні слова. Лиш усміх – блаженно-дитинний,
і насіння в долоні – тепліше, тепліше... «Ось лиш
хай приїдуть – скажу». Вже несила терпіти-тримати,
вже несила носити в собі цю страшну таїну.
Сива жінка і спогад. Старенька бабуся і мати.
Сива дівчинка просить у мачухи – хоч би одну,
лиш одну насінину, посадить її тишком-нишком.
Кляті зайди не знайдуть – вона ж проросте навесні.
Почекає іще – день, годину, хвилину, ще трішки…
- Галю, довго сидиш…
Бабо, знову ти снишся мені.
Анна Багряна,
23.11.15, Софія
Зупинилося серце у Володимира Сапона – письменника, журналіста, краєзнавця, члена Національної спілки письменників України, заслуженого журналіста України.
Висловлюємо наші співчуття. Боляче і сумно. Він був Людиною щирої душі, майстерно володів словом. Шанувальники порталу "Жінка-УКРАЇНКА" завжди активно читали його замальовки та поезію.
Вічна пам'ять, Друже! Дякуємо долі, що у нашому житті був час для знайомства і спілкування!
На небесах лунає передзвін:
Архангельські полки повніють знову.
Найкращих добирає часто він –
Окремий український спецзагін,
Який веде бої цілодобово.Він дивиться усміхнено на нас
І закликає не втрачати віру.
Бо ворог для прозріння має час.
Як ні – то Бог зірве під ним фугас
Невидимий. А новачку допіруВгорі дали білющий камуфляж
І гострі громовиці замість зброї.
Архангелу не треба вже «калаш».
На небі ж він. Але назавжди наш –
Спаситель від Геєни вогняної.Твоє ім’я не згасне у віках,
А подвиг не забудеться тим паче.
Бо ти, переступивши через страх,
Підніжжям ліг, проте утримав дах.
Із миром спочивай собі, Вояче!
Перед війною українець майже 20 років прожив у Франції.
Сьогодні, 29 червня, під Донецьком загинув Василь Сліпак, оперний співак, який воював у лавах Добровольчого українського корпусу "Правого сектору".
Василь Сліпак 19 років жив та працював у Франції в Паризькій опері, але з початком російської агресії пішов добровольцем на війну на Донбасі.
Як повідомлялося, позаминулої доби від снайперського обстрілу в авдіївській промзоні загинув один український військовослужбовець, шестеро військових отримали поранення.
Героям Небесної cотні присвячується.
Музика, вірші і виконання Володимира Горленка.
«Іловайський вальс» — це Пісня-реквієм по загиблих в Іловайську в 2014, заклик до миру.
Слова Тетяни Прозорової, музика, виконання, запис Миколи Шевченка.
Пісня, присвячена героям небесної сотні. Слова, музика та виконання - Леся Горова.
Пісню, яка звучить у цьому кліпі, Леся Горова співала на Майдані 30 березня 2014 року під час концерту-реквієму, присвяченому 40 дням з дня загибелі «Небесної сотні».