Україна не просто моя Батьківщина, Україна неймовірно красива країна в своїх традиціях, смаках, запахах. Аромат свіжоспеченого хліба, пампушок з часником до борщу під українську музику. А як приємно почути цю милозвучну мову десь закордоном чи побачити поєднання цих рідних теплих природніх кольорів. Здається сама природа створила цей прапор і не тільки прапор, а й все наше: тризуб, рутенія, пісні, територія, одяг. Родюча земля, за право володіння якою воювали не одне століття вороги з усіх боків. А ми стоїмо.
І щедра українська душа, подарована самим Богом, який готовий прощати усіх. Тож і ми забували та прощали. Але треба пам’ятати історію. Злопам’ятний? Ні просто маю гарну пам’ять. Як казала Ліна Костенко: «Україна — це ексклюзив». Наші талановиті майстри, науковці стільки всього зробили, але на жаль, часто-густо іноземці навіть не знають, що то українці. Дійсно «нашого цвіту по всьому світу». Український вишитий одяг популярний далеко за межами України. Люди працьовиті, мирні, але й відважні та сильні. Через наше добре серце сусіди забули про українську міць, зухвало використовували лиш, як рабів, тому були здивовані, коли ми дали відсіч і досі стоїмо. Але ми згадали. Ми — не раби. Згадали козаків, осавулів, характерників. Колись давно ніхто б не посмів зневажати наших воїнів. І ось прийшов час, коли весь світ згадав. Я вдячна Богу, що народилась в Україні, вдячна, що я українка і пишаюся цим.