Еліта: Жінка-УКРАЇНКА

У видавництві «Академія» вийшла книжка оповідань Володимира Даниленка «Ліки від любовної лихоманки», до якої увійшли 110 оповідань, серед яких є як класичні оповідання, так і оповідання, написані в стилі мінімалізму.

Українська література є зачинателькою мінімалізму в прозі, жанровою основою якого є коротке оповідання. У 1900 році вийшла книжка Михайла Яцкова «В царстві сатани», яка заклала естетику мінімалізму.  «Гості», «Пегас», «Дитина», «Смерека», «Регіт трупа» та інші твори Яцкова – класика короткого оповідання.

Не знайомі з історією української літератури, американські літературознавці нав’язали світові думку, що мінімалізм у прозі заклав Ернест Гемінґвей своєю першою книжкою «Три оповідання і десять віршів», які з’явилася в 1923 році. У 1970-1980 роках в США активно досліджували американський мінімалізм і «брудний реалізм», і в цих дослідженнях генеалогію жанру короткого оповідання вивели з творчості Ернеста Гемінґвея і Реймонд Карвер. Хоча перша помітна збірка коротких оповідань Карвера «Будь ласка, помовч, будь ласка» вийшла тільки в 1976 році.

Для української літератури міжвоєнний Львів був центром літературних експериментів і, зокрема, в жанрі короткого оповідання. Після Михайла Яцкова короткі оповідання писали Михайло Рудницький, Богдан Лепкий, Ірина Вільде, Катря Гриневичева, Наталена Королева, Дарія Віконська.

З приходом радянської влади в Західну Україну коротке оповідання було оголошене буржуазним жанром. Після тривалої перерви в українській літературі короткі оповідання почали з’являтися лише в кінці 1980-х –  на початку  1990-х років у прозі Галини Пагутяк, Богдана Жолдака, Василя Габора, Івана Ципердюка.  

Поява книжки «Ліки від любовної лихоманки» стала спробою пристосування короткого оповідання до читачів цифрової цивілізації, вихованої на мінімуму інформації, яку пропонує мережа тікток.

Книжка Володимира Даниленка має п’ять тематичних циклів, позначених замість заголовків цифрами «22», «69», «11», «1679», «13» та геометричними фігурами. У кожному циклі зібрані оповідання про війну, кохання, стосунки людини з тваринним світом, загадкову людську поведінку та філософські казки про соціальні механізми в суспільстві.

У циклі «22» представлені короткі оповідання про нинішню російсько-українську війну, серед яких найякравішими є «Диригент вогню», «Колекціонер», «В окупаційній зоні», «Люцифер», «Бог», «Нічні гості». Оповідання про Другу світову війну мають як історії про українців, що воювали в радянській армії («Дегустація сала на 1 Українському фронті», «Кава і пуголовки»), так і оповідання про воїнів УПА («Трофей Стефки Смакули», «Розмова з краєвидом на Везувій»), а також оповідання про українських остарбайтерів «Кабан фюрера».

Досить широко представлена тема кохання в циклі «69», де є твори про перші дитячі почуття між хлопчиком і дівчинкою («Туманність Андромеди»), про флірт учениці і вчителя («Сніжка в спину»), про велике кохання, що тривало від дитинства до кінця життя («Феєрверк на Малій Житомирській»), про ревність («Діти Урсули фон дер Ляєн»), про зраду («Паперовий тюльпан», «Дві ночі без Фесюка»), про пристрасть («Вересове поле», «Дикі почуття»), про замінник кохання («Вагончик на околиці Львова»), про страх чоловіка перед жінкою («Ліки від любовної лихоманки»), про жіночу помсту («Розірване намисто»).

У циклі «11» представлено оповідання, в яких  показано стосунки між людиною і тваринним світом. Тут є твір про карму, в якому дитяча жорстокість, яку проявив хлопчик, вирвавши горобенятам язички, повернулася проти його дітей, що народилися німими («Примари горобиної ночі»); про котів і людей («Після гульок», «Баняк», «Прощання Миші», «Вечірня тривога»); щемливе оповідання про приблудного пса, який довго шукав свій дім  («Самотність»); смішні історії «Втеча жовточубого какаду», «Приборкувач мух»; оповідання в стилі жахів «По ягоди».

У циклі «1679» зібрані філософські казки про людину й суспільство, про сім’ю,  лідера і натовп.

У циклі «13» представлено широку палітру тем, але ключовими є сильні характери і вчинки («Кароліно-Бугаз», «Лють професорки Убийвовк», «Український характер»); загадкові містичні історії («Прибиральниця», «Шаленство Ющучки», «Вогняна грива», «Заклятий будинок», «Вовчі ягоди», «Записи на мачинках»);  дивні характери і звички людей («Відірваний від грудей», «Ліля Мурзя», «Помста Боді Кротику», «Похорони в Будо-Вороб’ях»);  соціальна сатира («Дика школа», «Наган Берії», «Білі комірці», «Вигнанці Рачиного озера», «Наруга над Льоником Діжечкою», «Театральний етюд»).

У коротких оповіданнях Володимира Даниленка немає розлогих діалогів, побутових описів, пояснень. Сюжет тут стиснутий, як пружина. У такій прозі мінімум інформації, тому  читач  сам стає співавтором, інтерпретуючи настрій і підтекст творів. У книжці «Ліки від любовної лихоманки» автор звільнює простір від зайвого інформаційного та матеріального шуму, надаючи читацькій аудиторії домислювати те, що приховано у невидимій частині художнього всесвіту.  

Людмила Ромас