Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Сьогодні:
Творчість
Золоте сяйво Покрови
Жовтень 13, 2016 - 17:25 — perohanych
Яка чудова осені пора!
У золото вдягнулися діброви…
Промінням Віри, Мудрості, Добра
Ти сяєш, Богородице Покрово,Людським серцям даруючи тепло.
Це під твоїм священним омофором
Боролись ми, перемагали зло,
Долали біль і невимовне горе!
Нові пісні Анастасії Комлікової
Жовтень 4, 2016 - 22:08 — perohanych«Різдво». Композитор Анастасія Комлікова. Співає - Єфросинія.
«Я їду на машині». Музичний мультфільм для дітей про машину - З любов'ю до дітей. Слова і музика Анастасії Комлікової. Співають Єфросинія Прокопчук та Анастасія Комлікова.
Віктор Винник і МЕРІ - Miss
Жовтень 3, 2016 - 20:51 — perohanychПісля майже дворічної паузи Віктор Винник і "МЕРІ" презентують своє нове відео на пісню "Miss". Трек увійде до четвертого студійного альбому музикантів який побачить світ наприкінці осені і отримає назву "Я з України". Режисером кліпу виступив київський кліпмейкер Влад Разіховський, відомий по співпраці з гуртом "Друга Ріка", "Лобода" та інш. Відео не має чіткого сюжету, натомість це набір емоційних символічних образів, у яких кожен охочий може побачити свою історію. Зйомки проходили на околицях столиці та безпосередньо у Києві. Віктор Винник і "МЕРІ" дякують за співпрацю усім хто долучився до цієї роботи. Також у планах музикантів зйомка нових відеокліпів у підпримку своєї чергової платівки.
Осінні сни їжака
Вересень 29, 2016 - 21:41 — perohanych
Їжакові, як і людині, сняться сни, особливо ж осінні. Сняться вони здебільшого про літо-літечко. Отож, прокидається він дуже рано і, полякавши на нашому городі комах, жучків та черв’ячків, смачно посьорбавши ще теплого сиродою з-під корови, яким наша мама його підгодовує, влягається в тінь м’яти-холодянки, що пахне так духмяно, аж паморочиться голова, і спостерігає за життям нашого обійстя. Скоріше одним оком спостерігає, а другим дрімає…
Он підсліпуватий песик Рудько викарабкується з будки, крутить головою — це така фізкультура в нього, і не поспішаючи плететься до веранди, до порожньої миски, до якої мама ось-ось покладе ще гарячі, прямо з печі, бараболі. В Рудька вже немає зубів, і варена картопля для нього найсмачніший наїдок, а з кісткою від м’яса він тільки зрідка бавиться. Їжак зовсім не боїться Рудька тому, я так гадаю, що він дуже розумний, і знає, що погратися з таким колючим дивом ризиковано — і лапи нитимуть, і писок. Тільки молодий котяра Бутерброд (бо моя сестра ще кошеням годувала його канапками з сиром) не усвідомлює цього: намагається кігтями перекинути клубок із колючками. Та дзуськи, нічого на виходить, тільки болять поколоті лапи, а їжак відтак не терпить котячого духу…
Балувана Галя (антифілософська фікція)
Світлій пам’яті матері своєї
Сидоренко Ольги Лаврентіївни присвячую
***Цей текст про те, як у процесі еволюційного розвитку звичайна жінка може досягти свого найвищого фемінного статусу, перебуваючи в якому, вона тільки й чує навколо себе: «Наша Галя – балувана». Після прочитання цього тексту кожна жінка відчує себе щасливою.
1.
Премьера Пісні 2016. Олександра Стецюк
Вересень 12, 2016 - 23:17 — perohanychОлександра Стецюк. Премьера пісні 2016. Українська народна в сучасній обробці. "Летіла зозуля"
Поезія Юлії Бережко-Камінської
* * *
За вікном замело – ні землі, ні небес,
Лиш самотній ліхтар на глухім роздоріжжі…
Розбрелися вогні, розгубилися десь
І беззвучно вальсують в задумливій тиші.А зима, а зима – все стою і дивлюсь –
Розпуска небеса на пухке покривало,
І під ним захова сонно душу свою
Моє місто, яке сніговиця приспала.Хто приспить мій неспокій і серце моє
Розпашіле якими снігами накриє?
Хуртовина думок на льоту розтає,
Щедро долу витрушує вигріті мрії.Все стою, все дивлюсь… Замело, занесло,
І похнюпив ліхтар свою голову сиву…
Та на ранок по небу, змахнувши веслом,
Пропливе біле сонце, сліпуче, як диво.
Донечці
Поки спиш, пришиваю рудому ведмедику лапку
допиваю свій чай і читаю невтішні новини.
Вже нема запитань, тільки оклик і знову – три крапки,
під якими майбутнє – твоє і моєї країни…
І так сумно, що друзів насправді лишилася дрібка,
що усі вороги – аж настільки нікчемні й убогі,
трансформую ненависть до них – то у жабку, то в рибку…
Ти навчила мене малювати. І вірити в Бога.
Тож молюся. Малюю. Заповнюю аркуш і тишу.
Поки спиш. Поки бачиш цей світ у рожевих відтінках.
А ведмедик підморгує: певно, рудому видніше,
що добро переможе. Маленька моя українко…18.02.15
Проза Тетяни Сидоренко
Неарештована спідниця
новела
Сінешні двері рвучко відчинилися, ледь із петель не злетіли.
– Ой тьотечко!!! Ой ріднесенька!!! — залетіла в хату Мелашка, мов оглашенна.
– Тю, дурнувата! — злякалась, аж побіліла Ганна, витираючи на всяк випадок руки об фартух. — Чи женеться хто? Чо’ ти, як навіжена?
– Ой тьотечко!!! У нас саме трусять!!! Розкуркулюють нас!!! — випалила всю правду небога. — Зараз і до вас прийдуть!!! Вони з багнетами!!!
– Розкуркулюють… З багнетами… Що ж у вас куркулити?..
Ти... ідеш, хоч уже воював...
Ти... ідеш, хоч уже воював,
У свої дев'ятнадцять неповних,
У одній з нещасливих держав,
Де приносили війни із зовні.
Ти... ідеш, хоч здоров'я не те,
Хоч тебе в військомати не кличуть,
Та, для тебе, усе це - пусте,
Захищати природньо і звично.
Зупиняти тебе вже дарма,
Друзі гинуть, ти рвешся до бою.
Мотивації проти... нема.
Ангел поряд хай буде з тобою.
© Патара Бачіа
До сина
Болить мені цей світ, який колись тобі
У спадок перейде в Чорнобилях, кредитах.
Бо від холодних війн і сам вже одубів,
Допоки, сину мій, ти пробував ходити.Що кістка, і що тин, твоє – моє – кордон.
В неспокої шаленств, у відчаї агоній…
Ти спи, мій сину, і, всміхаючись крізь сон,
Із Янгольських долонь не забирай долоні.Що можу, сину, я на перехресті битв,
У час, який зоставсь хіба що для молитви?
Тобі заповісти оцей пропащий світ,
І біль свій, і любов свою до цього світу.
