Нове на порталі
Творчий марафон
Популярний вміст
Вічна пам'ять
Померла народна артистка України Галина Яблонська
Вересень 14, 2026 - 21:45 — perohanych
14 вересня на 99-му році життя померла народна артистка України, акторка Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка Галина Гілярівна Яблонська. Про це повідомив театральний діяч Василь Неволов.
Галина Яблонська мала понад 70 років творчого стажу, була повною кавалеркою орденів Княгині Ольги, лауреаткою премії імені Марії Заньковецької, премії «БРОНЕК» та мистецької премії «Київ» імені Амвросія Бучми. Вона створила Героїчний театр «Пам’ять» та була почесною головою міжнародного проєкту-конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи».
Вічна пам'ять Леоніду Никифоровичу Горлачу
Серпень 23, 2026 - 22:01 — perohanych
23 серпня 2026 року на 86-му році життя відійшов у вічність Горлач Леонід Никифорович — український поет і прозаїк, журналіст, драматург, Лауреат Шевченківської премії та численних Всеукраїнських і міжнародних конкурсів, Почесний член Ради, учасник установчих зборів, багаторічний головний редактор часопису “Отчий поріг” Товариства «Чернігівське земляцтво».
Леонід Никифорович народився у смт. Ріпки на Чернігівщині. Останні роки свого життя проживав у Ніжині.
Дуже вагомою є літературна спадщина Леоніда Горлача. Він написав і видав понад 50 книжок поезії, прози, публіцистики, шість історичних романів у віршах. Борис Олійник писав про нього: «Твори Леоніда Горлача не лише тішать естетичною досконалістю, а й допомагають глибше пізнати історію України, де ще так рясно зяє білих плям».
In memoriam: Павло Бондаренко (Павло Правий)
Жовтень 8, 2024 - 10:08 — perohanych
Вчора, 6 жовтня (помер 5.10.2024), в країну вічного полювання під осінньою мжичкою і пронизливим вітром провели ми душу нашого друга – письменника та історика Павла Бондаренка. У народі кажуть, що погода завжди плаче, коли відлітає світла людина. Не знаю, чи справджується стовідсотково ця прикмета, але ми плакали точно. Від величезної втрати, бо у серцях багатьох, хто знав Пашку, утворилися величезні зяючі дірки, від несправедливості, бо 54 роки для митця, який активно пише і якого активно читають – до болю мізерно...
Помер письменник і журналіст Володимир Сапон із Чернігова
Жовтень 3, 2017 - 09:33 — perohanych
Зупинилося серце у Володимира Сапона – письменника, журналіста, краєзнавця, члена Національної спілки письменників України, заслуженого журналіста України.
Висловлюємо наші співчуття. Боляче і сумно. Він був Людиною щирої душі, майстерно володів словом. Шанувальники порталу "Жінка-УКРАЇНКА" завжди активно читали його замальовки та поезію.
Вічна пам'ять, Друже! Дякуємо долі, що у нашому житті був час для знайомства і спілкування!
На вічну пам'ять про Олексу Вусика
Березень 4, 2017 - 00:00 — perohanych
Сьогодні не стало мого друга і наставника Олекси Сергійовича Вусика, талановитого гумориста і прозаїка, українського патріота, геніального лексикографа і просто Людини зі щирим серцем.
Його словник синонімічних гнізд, на мою думку, – найкращий сучасний словник українських синонімів. Це праця всього життя Олекси Сергійовича, і нині цей словник має три видання, є невичерпною скарбницею багатства української мови.
Але для мене Олекса Сергійович не просто один із талановитих українців, з якими мене зводила Доля. Є такі люди, які мають дар знаходити і навчати. Саме Олекса Сергійович понад сімнадцять років тому побачив у моїх (тоді ще майже повністю російськомовних творах) живий український національний код.
До нього і до Віктора Васильовича Савченка, класика української фантастики, який пішов з цього світу півроку тому, я приходила у Національну спілку письменників України, щоб спілкуватися рідною мовою, бо у моєму місті у ті часи українською мало хто говорив. Спочатку школяркою, тоді студенткою... А тоді і література для мене стала немислима без української мови.
У Боржавському вшанували світлу пам’ять і перезахоронили тлінні останки владики Івана Маргітича
Лютий 13, 2017 - 10:00 — perohanych
Час ще не дав оцінки цій добі – суботі четвертого лютого 2017-го…
Її історичну значущість та духовну цінність згодом оцінить людність нашого краю. А поки що сюди збирався народ. Мов у повноводну ріку вливалися живі потоки прибулих мирян з Міжгірщини, Рахівщини, Тящівщини, Хустщини, Іршавщини, Мукачівщини, Ужгородщини…
Люди безперервно прямували до унікальної і величної споруди Божого маєстату – храму Покрови Пресвятої Богородиці. Мов складені у молитві до Всевишнього людські долоні він підносився до небес, гордо оглядаючи всю Приборжавську долину. Ця будова – ровесниця незалежної України. Вона розповідає новому часові про недалеку минувшину, яка й досі нуртує, напуває людей живильною благодаттю, вгамовує духовну спрагу, зцілює душу, надає сили і здоров’я, наснаги до життя.
