Другого вересня в  Музеї історії «Косів гуцульський» відбувся  захід з нагоди  дня народження та вшанування  сороковин відходу у засвіти Почесної голови Косівської організації «Союзу українок» Анни Богдан, яка залишила яскравий слід в історії жіночого руху на Косівщині.

Саме в цей день виповнилося  б 87 років від дня народження Анни Семенівни.

Народилася вона  в селі Річці в сім’ї політичного емігранта. Аннин  батько — Семен Кузьмович Богдан,  колишній журналіст в армії УНР, приїхавши до Косова на початку 20-х років ХХ століття, став одним із засновників спілки «Гуцульське мистецтво», директором «Народної каси», відкрив крамницю різьбярських товарів у селі Річці. Арештований більшовиками 19 січня 1940 року, загинув у печорських таборах тодішнього Союзу РСР.

Державне агентство України з питань мистецтв та мистецької освіти оголошує конкурс на здобуття премії імені Л. М. Ревуцького у 2026 році.

Премія імені Л.М. Ревуцького присуджується громадянам України щорічно у лютому за досягнення у сфері професійного композиторського та виконавського мистецтв.

Премія присуджується молодим митцям — професійним композиторам та професійним концертним виконавцям (інструменталісти, вокалісти, диригенти, хормейстери), яким станом на 01 лютого року, в якому присуджується премія, не виповнилося 35 років.

Премія присуджується у таких номінаціях:

• композиторська творчість;
• виконавське мистецтво.

Державне агентство України з питань мистецтв та мистецької освіти оголошує конкурс на здобуття премії імені Б. М. Лятошинського у 2026 році.

Премія імені Б. М. Лятошинського присуджується щорічно у січні композиторам – громадянам України, за видатні досягнення у сфері професійної композиторської творчості.

Щороку присуджується лише одна премія у розмірі 20,0 тисяч гривень.

У 2026 році премія присуджується професійним композиторам у напрямку за творчий доробок претендента у певному музичному жанрі (симфонічний, вокально-хоровий, оперний, камерно-інструментальний).

На здобуття премії висуваються завершені музичні твори у жанрах академічного музичного мистецтва (далі – твори), які були написані та виконані (оприлюднені) протягом останніх 5 років, але не пізніше ніж за півроку до їх висунення на здобуття премії.

Всеукраїнський радіодиктант національної єдності відбудеться у понеділок, 27 жовтня, в День української писемності та мови. Радіодиктант започаткований командою Українського Радіо у 2000 році.

Всеукраїнський радіодиктант національної єдності транслюється у прямому ефірі на всіх платформах Суспільного Мовлення: телебаченні, радіо та диджиталі — доступний на всіх континентах планети. Традиційно найактивнішими учасниками флешмобу є школярі, студенти й викладачі навчальних закладів, проте радіодиктант пишуть усі, хто вивчає і знає українську мову.

У часи, коли війна щодня нагадує про себе сиренами, тривогами, новинами з фронту й тяжкими втратами, може здаватися, що культура не на часі. Та насправді саме вона є тим духовним щитом, який захищає наш народ не менше, ніж зброя. Бо непереможним є той, хто навіть у найскладніші дні зберігає свою ідентичність, мову, пам’ять і мистецтво.

Нещодавнє вручення літературної премії імені Михайла Чабанівського на Харківщині стало цьому підтвердженням. У селищі Сахновщина, де осінь щедро розстеляла золотий килим з листя, зібралися письменники й журналісти з Києва, Львова, Кропивницького, Харкова, місцеві літератори, краєзнавці, педагоги, шанувальники українського слова. Концертна програма, тепла атмосфера, щирі оплески глядачів і особлива увага організаторів створили відчуття єдності, якого так потребує українське суспільство.

Валентина Біляцька

Задум написати про тих, хто зберіг «духовний кордон» рідним словом, життям і творчістю пов’язані із Ніжином, Чернігівщиною, письменниками рідного краю, в Анатолія Шкуліпи виник під впливом спогадів. Перебираючи папери в шухлядах, автор книги есеїв «Над рівнем моря» (видавець Василь Лук’яненко, видавництво «Орхідея», 2024) натрапляв на записи, які робив під час зустрічей, на рядки-присвяти поезій для віншування, на рецензії на книги котрогось із земляків, на передмову до чиєїсь збірки, яку він редагував тощо. А творчий доробок багатьох земляків залишається не розглянутим. «Літературний процес нашого краю без кожного з цих авторів був би надзвичайно збіднений, як і без тих, імена яких я тільки назвав».

18 вересня 2025 року в Сан-Франциско (США) на 85-му році життя відійшов у вічність Василь Іванович Лопата — видатний український художник-графік, живописець, письменник, громадський діяч, народний художник України, лауреат Державної (тепер Національної) премії України імені Тараса Шевченка (1993).

Народився він 28 квітня 1941 року в селі Нова Басань Бобровицького району Чернігівщини. У 1970 році закінчив Київський художній інститут (майстерня професора Василя Касіяна), а протягом 1970–1972 років навчався у творчих майстернях Академії мистецтв СРСР під керівництвом професора Михайла Дерегуса.