Протягом трьох років у Центральній районній бібліотеці «Свічадо» Святошинського району міста Києва працює клуб української мови «Мовна варта».

Опікується цим проєктом Ірина Бондаренко – магістр української філології, випускниця Інституту філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Ірина наголошує: «“Мовна варта“ — це не урок і не лекція. Це дружня атмосфера, жваве спілкування, цікаві мовні відкриття та простір, де не страшно помилятися, адже саме так ми вчимося. Кожна така зустріч допомагає не лише краще пізнати українську мову, а й полюбити її ще більше».

Студії мовного клубу насичені цікавою та актуальною інформацією, ілюстративними матеріалами, різними видами робіт, інтерактивними формами комунікації. Крізь призму лексики / граматики української мови учасники «Мовної варти» торкаються актуальних тем суспільного, культурного життя в Україні, а також основ психології спілкування. На заняттях гуртківці опановують різні шляхи поліпшення власного мовлення українською.

«Грибник з колиски» – так називає себе письменник, поет, журналіст і військовослужбовець Сергій Пантюк. Любов до тихого полювання він успадкував від прабабусі та мами, а нині ділить це захоплення з дружиною Тетяною Шептицькою.

У відвертій і напрочуд живій розмові Сергій Пантюк розповідає про свої улюблені гриби, родинні «лісові» секрети, місця, яких не видає навіть друзям, грибні страви, творчість і те, чому похід до лісу може стати справжньою терапією. Є в розмові й гумор, і воєнний досвід, і роздуми про природу та людину.

А ще Сергій жартує: «Пора ставати коучем у цьому напрямку і проводити велелюдні вебінари».

У Національній бібліотеці України для дітей відбулося особливе дитяче свято – презентація нової книжки Лілії Гудзь «Різдвяні мандрівки маленького мишеняти» та п’ятиріччя її соціально-книжкового проєкту «Чарівний разок маминих казок». Казкова зустріч зібрала у бібліотечній залі Національної біліотеки України для дітей стільки юних читачів, що дорослим гостям довелося буквально шукати вільні місця.

Злагоджена робота авторки та бібліотекарів стала однією з важливих складових успіху святкового дійства. Співведучою зустрічі була Жанна Новицька. Разом із Лілією Гудзь вона допомагала тримати ритм заходу, залучати дітей до активностей і створювати ту особливу атмосферу, завдяки якій презентація перетворилася не просто на розповідь про нову книжку, а на справжню казкову подорож. 

Лілія Гудзь – дитяча письменниця, казкарка, для якої зустрічі з маленькими читачами давно стали невіддільною частиною творчості. За п’ять років активної літературної роботи вона видала чотири книжки казок, проїхала з ними понад 14 тисяч кілометрів і провела понад 500 зустрічей, учасниками яких стали понад 30 тисяч українських дітей.

14 вересня на 99-му році життя померла народна артистка України, акторка Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка Галина Гілярівна Яблонська. Про це повідомив театральний діяч Василь Неволов.

Галина Яблонська мала понад 70 років творчого стажу, була повною кавалеркою орденів Княгині Ольги, лауреаткою премії імені Марії Заньковецької, премії «БРОНЕК» та мистецької премії «Київ» імені Амвросія Бучми. Вона створила Героїчний театр «Пам’ять» та була почесною головою міжнародного проєкту-конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи».

Друге видання книжки Тетяни Майданович «Світла й Сонця перемога» відтепер відкрите для загалу в електронному форматі. Читачі отримали вільний доступ до повного макету видання — від обкладинки й форзаців до текстів та біографічних матеріалів. Матеріали можна безкоштовно переглядати, роздруковувати та поширювати, що дозволяє суттєво розширити аудиторію книги, незважаючи на обмежений друкований тираж у реаліях війни.

Цифрова версія стане цінним ресурсом для бібліотек, шкіл, педагогів, батьків та всіх, хто опікується патріотичним і гуманістичним вихованням дітей. Завдяки електронному формату видання продовжує долати бар'єри та знаходити шлях до кожного читача, сприяючи формуванню свідомої та духовно багатої молоді.

Вересневі читання біля місця останнього спочинку Василя Стуса – це вже давня, але щороку все живіша й необхідніша традиція. Цьогорічна зустріч виявилася особливою за чисельністю учасників та дивовижною єдністю: сонячне світло, оберемки соняхів біля хреста і вірші, які лунали не як архівна класика, а як жива, гостра й гранично актуальна розмова з сьогоденням.

Пам'ять як точка опори

Модератором читань вже традиційно виступив письменник та військовослужбовець Сергій Пантюк. Він наголосив, що регулярне повернення до Стусового слова – це не просто формальний ритуал вшанування, а запорука нашої внутрішньої стійкості:

«Неперервність цієї традиції читання Стусових текстів є важливою, адже йдеться не лише про пам'ять, а й про те, що нас тримає. Поет живий, допоки звучать його вірші, допоки до нього приходять і допоки він цікавий різним людям».

10–13 вересня 2026 року Волинь знову перетвориться на культурний і літературний центр України. Упродовж чотирьох днів у Луцьку, Ковелі, Колодяжному та урочищі Нечимне відбудеться ХХІ Міжнародний літературно-мистецький фестиваль «Лісова пісня», приурочений до 155-річчя від дня народження Лесі Українки, 115-річчя з часу написання драми-феєрії «Лісова пісня» та Дня міста Луцька.

Останні п’ять років через виклики пандемії та повномасштабну російську війну фестиваль відбувався у форматі літературних читань. У 2026 році «Лісова пісня» повертається до повноцінного живого спілкування з публікою, знову об’єднуючи митців, студентство, громади та закордонних гостей.

Започатковане 2001 року з ініціативи Волинської обласної організації Національної спілки письменників України свято має на меті привернути увагу до заповідних куточків Полісся, які надихнули Лесю Українку на створення «Лісової пісні». З 2018 року межі фестивалю суттєво розширилися: до традиційних локацій Ковельщини долучилося місто Луцьк, а сам захід набув більш масового та просвітницького характеру.

Найкращий подарунок на Різдво: оповідання для молодшого та середнього шкільного віку/Васильчук В. – Житомир: ФОП Гембарський О. П., 2026. – 104 с.: іл.

Упевнений, що найліпше про художній твір розповість він сам, незалежно від того, до кого звернений: до дорослих читачів чи наймолодших поціновувачів красного письменства. Ще раз подумалося про це, коли перечитав «Найкращий подарунок на Різдво» Віктора Васильчука – цікавого мовця слів (так іноді називають літераторів), який оприлюднив чимало творів для різних вікових групи читачів.

На останньому наголошую невипадково. Текст написаного свідчить, що найпершим сприймачем ословленого будуть діти, хоча літеростій зацікавить і дорослих.